В цій статті Ви зможете познайомитися з нормами австрійського договірного права та основними положеннями закону про електронну комерція. Додатково Ви знайдете інформацію про можливості та передумови участі закордонних співвласників у заснуванні фірм в Австрії.
Законні положення договірного права регулюються австрійським Цивільним кодексом (Allgemeines Bürgerliches Gesetzbuch, ABGB) та Законом про підприємницьку діяльність (Unternehmensgesetzbuch, UGB), який набрав чинності з 1 січня 2007 року. Закон про підприємницьку діяльність визначає відповідні регулювання для усіх сфер підприємницької діяльності.
Австрійське договірне право базується на принципі свободи договорів. Відповідно до цього договірні сторони можуть вільно регулювати свої договірні стосунки, якщо умови договору не протирічать звичаям чи закону. Поняття „договір” трактується як взаємно схвалене вираження волі щодо пропозиції та її прийняття. Як правило, ні пропозиція, ні її прийняття не пов’язані певною формою. Відповідно до австрійського права, такими, що мають правову дію, визнаються також усні домовленості і – за певних передумов – також домовленості, досягнуті шляхом переконливих дій (мовчазна домовленість). Проте, існують деякі винятки з цього правила. Так, наприклад, домовленості щодо надання послуг з бепеки, страхові договори і деякі домовленості, що стосуються захисту прав споживачів, повинні бути оформлені письмово, щоб набути чинності. Ще строгіші вимоги до форми стосуються нотаріальних актів. Нотаріальні акти необхідні, в першу чергу, для підтвердження щодо заснування компанії та відмови від участі в товаристві з обмеженою відповідальністю.
Підприємницька діяльність здійснюється, зазвичай, на основі „Загальних умов здійснення підприємницької діяльності” (Allgemeine Geschäftsbedingungen, AGB) однієї зі сторін, що заключила договір. Відповідно до австрійського права, „Загальні умови здійснення підприємницької діяльності” не повинні ущемляти партнера і є чинними лише в тому випадку, якщо партнер погоджується з ними.
Австрійський закон про електронну комерцію, яким втілюється директива Європейського Союзу (ЄС) про здійснення електронної комерції, регулює правові рамкові умови електронного ділового спілкування. Телефонні розмови, телефакси і передача даних за допомогою телексу не регулюються цим законом. Використання цих засобів зв’язку регулюється положеннями про дистанційні договори, регламентованих австрійським законом про захист прав споживачів (Konsumentenschutzgesetz, KSchG).
Згідно з положеннями директив ЄС щодо електронної комерції та австрійського „Закону про електронну комерцію”, застосовуються правові норми за принципом країни-походження: той, хто надає послуги, підпорядковується положенням країни, в якій зареєстрована його компанія. Відповідно до цього, якщо компанія, яка надає послуги чи пропонує товар, зареєстрована в Австрії, то вона підпорядковується австрійським положенням про ведення ділових стосунків та іншим регулюванням, що стосуються збуту товарів та надання послуг. Якщо австрійські положення дотримані, то компанія може самостійно вирішувати, чи бажає вона пропонувати свої послуги в інших країнах ЄС. Перешкод для цього немає жодних. Так же само компанія, зареєстрована в іншій державі, що є членом ЄС, може пропонувати свої послуги в будь-якій іншій державі Європейського Союзу, якщо нею дотримані всі вимоги країни, де вона зареєстрована.
Договори можуть заключатися також через інтернет. При цьому вони підлягають таким же самим правовим регулюванням, як і інші договірні зобов’язання. Суттєва відмінність полягає в тому, що пропозиція товарів через інтернет не може розглядатися як договірна пропозиція, а виступає лише в якості інформації для споживача, щоб зробити йому відповідну договірну пропозицію. Заключення контракту можливе лише в тому випадку, якщо споживач отримає чітку інформацію про те, що замовлення прийнято, або ж якщо відразу після замовлення дійсно було доставлено товар.
Австрійське законодавство надає право іноземним громадянам засновувати фірми в Австрії, здійснювати керівництво фірмами та купувати фірми.
Під час заснування фірм можуть розглядатися різні правові форми. З огляду на просту структуру та загальне обмеження відповідальності на практиці в Австрії утвердилася така правова форма, як Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) / Gesellschaft mit beschränkter Haftung (GmbH). Основний капітал товариства з обмеженою відповідальністю становить щонайменше 35.000 євро, половина з яких повинна бути сплачена готівкою. Відповідальність товариства по відношенню до третіх осіб обмежується розміром основного капіталу. Учасники товариства можуть давати керівництву вказівки. Учасниками товариства можуть виступати також іноземні фізичні та юридичні особи.
Більш складним в управлінні є акціонерне товариство (АТ) /Aktiengesellschaft (AG). Основний капітал повинен становити щонайменше 70.000 євро, а окрім керівного органу в акціонерному товаристві передбачено також функціонування наглядової ради, що виконує функції нагляду. До складу наглядової ради повинні входити щонайменше троє членів.
Іноземні фізичні та юридичні особи можуть входити також до складу іншого роду товариств (наприклад, відкрите товариство / offene Gesellschaft чи командитне товариство / Kommanditgesellschaft).
Тут Ви можете знайти більш детальну інформацію щодо
заснування фірми в Австрії.
Іноземні фізичні та юридичні особи можуть без усіляких обмежень не лише засновувати фірми в Австрії, але й також купувати австрійські підприємства. Придбання фірми може здійснюватися у формі купівлі її частки, або ж шляхом придбання усього підприємства.
Перед початком здійснення конкретних кроків у напрямку придбання фірми чи її частки, слід отримати дозвіл на право займатися комерційною діяльністю, а для здійснення деяких видів діяльності слід надати докази про відповідну кваліфікацію. Юридичні особи повинні, окрім цього, призначити комерційного директора, який нестиме відповідальність за дотримання відповідних правових норм у сфері здійснення комерційної діяльності. Комерційний директор може одночасно бути також торгівельно-правовим директором.